Особливості дитячого горювання: що варто знати
Втрата торкається кожного в родині — і дорослих, і дітей. Горе у дітей може виглядати зовсім інакше: їхні реакції не завжди збігаються з дорослими. Розуміючи ці особливості, ми можемо краще підтримати дитину і допомогти їй пройти через складні почуття, не залишаючи наодинці. Про те, яким буває дитяче горе — читайте далі.
Сьогодні діти живуть у світі, де доводиться зустрічатися з подіями, які можуть викликати багато складних почуттів. І навіть якщо здається, що вони справляються, важливо пам’ятати — дитяча психіка ще формується, тому потребує особливої уваги й підтримки.
Дитяче горе має свої закономірності. І завдання дорослих — створити безпечний простір, де можна сумувати та бути підтримкою за необхідності.
Це не завжди як у дорослих
Це не завжди виглядає так, як у дорослих. Їхній біль часто прихований за грою, мовчанням або зміною поведінки. Але горювання – це такий же біологічний і психічний процес як дихання чи сон.
У дітей працює захисний механізм: вони не сумують безперервно. Сум приходить хвилями і чергується зі звичними емоціями та заняттями — це природно й допомагає витримувати втрату
Дітям складно зрозуміти і описати, що відбувається всередині.
Тому завдання дорослих — забезпечити простір і визнати цей процес.
Підлітки переживають сепарацію — шукають свій простір, але потребують довіри. Важливо балансувати між самотністю, горюванням і підтримкою.
Прояви горювання
Вік не визначає глибини горя. Є внутрішня стійкість, яка допомагає не руйнуватися.
Прояви можуть бути різними: зміни поведінки (в будь-який бік); надмірна активність або, навпаки, апатія; актуалізація страхів майбутніх втрат.
Варто памʼятати: зміна поведінки ≠ погана поведінка.
Типові реакції після втрати
- надмірні жарти (на межі адекватних)
- сум, сльози, спалахи агресії
- уникання тілесного контакту або розмов
- бажання відсторонитися
- погіршення оцінок
- спроби «бути хорошим для всіх»
- безсоння, втрата сил, перезбудження
Сигнали тривоги
Дивимось на динаміку змін у поведінці за місяць-два з моменту травматичної події. Іноді горювання настає через півроку-рік — коли приходить усвідомлення втрати.
Зміни можуть бути
- у сні, їжі, дружбі, звичках
- у емоційності (часті страхи, замкнутість, апатія)
- у планах і мріях (радикальні зміни)
- у поведінці (імпульсивність, або надмірна поступливість)
- у ставленні до здоров’я (ігнорування самопочуття)
Будь-яка різка зміна — сигнал тривоги.
Горе має безліч форм. І дитяче – не менш реальне, ніж доросле. Завдання дорослих — створити безпечний простір, де можна сумувати та бути підтримкою.
Стани 
