Як допомогти дитині зберегти пам’ять про загиблу людину без травматизації

Дорослі можуть підтримувати памʼять через теплі спогади й моменти, які були важливими для сімʼї. Важливо робити це поступово, не одразу після втрати.

Діти вчаться у дорослих – тож спершу варто самим визначити, як ми бережемо пам’ять.

Як підтримати дорослого, який переживає втрату – читайте тут.

Що важливо транслювати дитині через слова і дії

«У нашій сім’ї важлива довіра»

«Ти можеш ділитись спогадами про того, кого ми втратили, і ми розділимо їх з тобою».

Не треба боятись пам’ятати – це частина життя. Важливо інтегрувати цю пам’ять у подальше.

Чого не варто робити

• не погрожувати: «Тато би не схвалив твоєї поведінки»
• не ставити умов: «Якщо забудеш — ти поганий син/-донька»
• не маніпулювати пам’яттю: «Якщо любиш – будь відповідальнішим/-ою»
• не соромити: «Мамі було би соромно»
• не звинувачувати: «Ти не бачиш тата уві сні, бо погано поводишся»
• не обговорювати дитину при ній з іншими дорослими (родичами, знайомими, фахівцями), коли йдеться про її переживання втрати

Діти схильні брати все на себе, будувати здогадки і карати себе за них.

Як реагувати, якщо дитина не говорить про втрату

Якщо дитина не говорить про втрату і її поведінка залишається стабільною, дорослим варто час від часу обережно згадувати про близьку людину й залишати дитині простір для реакції. Якщо дитина постійно повертається до теми — відповідаємо, горюємо разом.

Більше про горювання у дітей – читайте тут.

Професійна підтримка

У будь-якому випадку допустимо звернутися по професійну підтримку. Це може бути:

• робота з дитиною, щоб допомогти їй прожити втрату
• підтримка дорослого, щоб зрозуміти, як краще бути поруч із сім’єю

Підлітки частіше проживають втрату самостійно або з однолітками. Молодшим дітям зазвичай потрібна тісніша присутність сімʼї.

Чи варто записувати спогади

Записування спогадів підходить не всім. Для деяких дітей це може підсилювати тривогу або страх «втратити все». Альтернатива — зберігати фото, історії, робити фотокнигу.

Якщо підліток сам хоче записувати спогади або історії, важливо цьому не перешкоджати. Це може бути його власний спосіб проживання втрати.

Але важливо щоб це не ставало героїзацією людини, бо кожен з нас має і хороше, і погане.

Поради для батьків та дорослих поруч

Створюйте спільні спогади

Розглядайте фото, слухайте історії про людину, разом згадуйте приємні моменти.

Ритуали пам’яті

Маленькі традиції, як запалювання свічки, малюнок, записка чи щорічне відвідування місця пам’яті, допомагають дитині відчути зв’язок.

Дайте можливість самостійно обирати

Дитина може захотіти намалювати, написати чи розповісти історію про близьку людину — не нав’язуйте формати.

Будьте поруч і слухайте

Інколи важливіше не давати порад, а просто бути разом, слухати і приймати емоції.

Говоріть щиро

Пояснюйте, що пам’ять про близьку людину може жити у спогадах, історіях і діях тих, хто її любив.

“Твої стосунки і досвід з цією людиною — тільки твій. Ніхто не може це відібрати. Це як навичка читати: вона вже з тобою”

Підтримка, щира увага та маленькі ритуали допомагають дитині зберегти зв’язок із загиблим, не травмуючи її психіку.

Інформацію допомагала підготувати Придатко Тамара, практичний психолог ГО “Вільний Вибір”, аналітично-орієнтований психотерапевт.