Тривога у підлітків: природа, прояви та способи підтримки

У цей період з’являється більше свободи та відповідальності, але водночас зберігається значна залежність від дорослих. Наприклад, підліток уже може самостійно планувати свій час, але змушений підкорятися встановленим правилам, бути залежним, коли повернутись додому, де взяти гроші і таке різне. Такі суперечності створюють внутрішню напругу, яка часто стає основою для тривоги.

Важливо пам’ятати, тривога з’являється тоді, коли змінюються “умови гри”, коли відбувається перехід на новий рівень розуміння і відповідальності.

Біологічні та психологічні особливості

У підлітковому віці важливу роль відіграють процеси розвитку мозку. Мигдалеподібне тіло, яке відповідає за страх, тривогу та імпульсивні реакції, розвивається швидше, ніж префронтальні ділянки мозку, що відповідають за контроль, планування та аналіз. Через це підлітки частіше реагують емоційно та імпульсивно, ніж можуть раціонально осмислити ситуацію. Тому часто це проявлятися у спалахах агресії, різких емоційних реакціях або сильній втомі після напруження.

Водночас підліткам часто бракує навичок самозаспокоєння, а внутрішній «критик» може бути занадто жорстким. Вони можуть не розрізняти, де зовнішні вимоги, а де – внутрішній тиск і внутрішні вимоги. Такий собі голос в голові, який може говорити: “Ти не справишся, не встигнеш, треба краще, треба більше, а от сусід, а от подруга вже мають-досягли-змогли щось більше”.

Так, наприклад, підлітки хочуть багато всього встигнути і зробити, і зовсім не дають собі часу на відпочинок. Або не можуть відірватися від телефона, тому що немає можливості розділити залежність і можливість переключитись.

Що стосується залежності від гаджетів, будьмо відвертими, тут і дорослим важко зупинити себе. Простий шлях отримання задоволення в час, коли навколишня реальність доволі складна, – це сильна спокуса. Яка спочатку дає задоволення, а потім велику тривогу, що час і життя втрачені.

Читайте також: Особливості дитячого горювання: що варто знати

Як проявляється тривога

Тривога у підлітків має різноманітні прояви:

• емоційні: страх, хвилювання, дратівливість, відчуття напруги, відчуття втоми, відчуття глухого кута, бігання по колу, швидкості плину часу;
• фізичні: тремтіння, пришвидшене серцебиття, труднощі з диханням, порушення сну, сіпанням ока, руки, нерву деінде, ком у горлі, змикання щелеп до болю, ковиряння ранок;
• поведінкові: метушливість, неможливість зосередитися, уникання справ або, навпаки, постійна зайнятість, гризіння нігтів, самопорізи, робити декілька справ одночасно (які потребують включення), надмірний контроль;
• когнітивні: нав’язливі думки, катастрофічні сценарії, самокритика, забудькуватість;

Іноді підліток може відчувати, що «не знаходить собі місця», постійно перемикається між справами або навпаки — завмирає і не може діяти.

Типові джерела тривоги

У підлітковому віці існує кілька ключових видів тривоги:

Сепараційна тривога

Сепараційна тривога – страх і водночас бажання відділення від батьків і сім’ї. Ця тривога може бути пов’язана також з закінченням школи чи переходом в іншу школу.

Така тривога існувала завжди, і про неї не варто забувати. Умови нашого життя змінюються: підліткова криза може ставатися раніше, місячні можуть починатись раніше, як і саме статеве дозрівання і статеві зв’язки.

Страх майбутнього

Страх майбутнього – невизначеність щодо життя, освіти, професії, програшу, який я можу бути в майбутньому. Це також один із базових страхів з яким зустрічаються тінейджери.

Соціальна тривога

Соціальна тривога – потреба бути прийнятим однолітками, мати друзів, свою зграю, бути потрібним, почутим і видимим для інших. Саме однолітки стають головною точкою опори у підлітковому віці. Прийняття у групі однолітків формує відчуття «я нормальний, «я належу», «я можу». Серед однолітків підлітки проводять багато часу, що однією з причин, чому вони вирішальні на цьому етапі, і більш значимі ніж батьки. І це нормально.

Тут не потрібно вступати в конкуренцію. Це звичайна історія розвитку, на це потрібен час – так само як і на підлітковий протест. Хоча варто сказати, що війна відбирає цю можливість протестувати: вже не повернешся додому серед ночі, не посваришся так сильно як раніше – бо зовнішній світ небезпечний. А якщо він небезпечний – то немає куди йти.

Вплив сучасного середовища

Сучасний світ значно посилює тривогу. Швидкий темп життя, соціальні мережі та культ успіху створюють відчуття, що потрібно досягати результату негайно. Якщо «тебе не видно – тебе ніби немає».

Швидкоплинність сучасного світу спонукає молодих людей орієнтуватися на швидкі результати. Водночас батьківська модель життя залишається важливим психологічним орієнтиром, на який ми все одно спираємось.

Неодноразово я бачила підлітків, які ставлять собі питання: «Для чого мені це життя? Для чого мені вища освіта?» – маючи перед очима досвід батьків: «У мого батька один вихідний на тиждень, мама постійно виснажена роботою і турботою про нас трьох».

Це ті думки, які можуть жити всередині дитини, але рідко звучать прямо. Частіше вони проявляються інакше: у зниженій успішності, пропусках занять, зухвалій поведінці з батьками тощо.

Elizabeth Barrett Browning писала: «Навіщо, для чого нам жити? Не для того, щоб їсти, пити і дихати, а для того, щоб відчувати життя в собі всіма фібрами душі, з усією пристрастю і радістю».

Однак сучасний ритм, інтернет і гаджети часто транслюють інше повідомлення: якщо тебе не видно, якщо ти не досяг успіху вже сьогодні – ніби тебе не існує. І в цьому контексті особливо важливим залишається дім – перше місце, де дитину можуть по-справжньому помітити.

Працюючи з підлітками, я і мої колеги спостерігаємо тривожну динаміку: з кожним роком воєнних дій зростає кількість самоушкоджень (порізи, пошкрябування, підпали), випадків булінгу, а також суїцидальних думок і спроб. Це свідчить про те, наскільки складно витримувати надмірні вимоги – як суспільні, так і власні – і постійний стрес, у якому ми живемо.

Гаджети стають легким способом отримати задоволення і втекти від реальності. Але з часом це може лише посилювати тривогу — через відчуття втрати часу і нереалізованості.

Обмежена здатність до самоконтролю сприяє формуванню залежності від гаджетів, ігор і онлайн-спілкування, які витісняють реальність із її складними почуттями та переживаннями. У віртуальному просторі з’являється ілюзія контролю: там «я можу все», там «я молодець», і коли я там – ніби нічого іншого не існує, а отже, зникають і питання, які потребують вирішення.

Окремої уваги потребує вплив тривалого стресу, зокрема життя в умовах війни. Непередбачуваність, необхідність покладатися на дорослих та їхні прогнози, соціальна ізоляція, булінг, дистанційне навчання, яке обмежує живий контакт – усе це фактично забирає у дітей і підлітків важливий досвід: домовлятися, мати спільні переживання, будувати стабільні стосунки, взаємодіяти наживо.

У результаті зростає рівень виснаження і тривожності, а також підвищуються ризики самоушкоджень, депресивних станів і суїцидальних думок.

Досвід втрат і регрес

Втрати в цьому переліку хочеться виділити окремо, адже зазвичай ми говоримо про втрату лише як про смерть. Водночас важливо пам’ятати, що підлітки є особливо чутливими до будь-яких змін – як у зовнішньому, так і у внутрішньому середовищі. У них ще недостатньо сформовані психологічні захисти і здатність «перетравлювати» складні обставини так, щоб справлятися з ними і водночас зберігати відчуття себе.

Втрати для підлітка можуть мати різні форми:

• це і втрата спілкування, друзів, звичного способу життя, віри, відчуття надійності, стабільності, безпеки, довіри;
• це і розрив зв’язку з людиною, яка зникла безвісти;
• а також фізична втрата близької людини внаслідок смерті.

Читайте також: Діти і горювання: як допомогти пережити досвід втрати

Психологічні наслідки таких втрат можуть проявлятися по-різному: у вигляді депресивних станів, деперсоналізації, дисоціації, відчаю, надмірної тривоги, порушення зв’язку зі своїм тілом, а також складнощів у стосунках з іншими людьми.

Іноді ми можемо спостерігати виражений регрес у підлітків. У такі моменти дорослим може ставати страшно, адже фізичний вік дитини не відповідає тому, що ми бачимо в її поведінці: з’являється небажання або неможливість подбати про себе — помитися, охайно вдягнутися, вимити волосся; простір навколо стає занедбаним, у кімнаті може накопичуватися бруд і залишки їжі.

Це може бути проявом сильного страху дорослішання. І тоді дорослим доводиться довше залишатися тими, хто витримує, підтримує і приймає. Це про велику внутрішню роботу — бути поруч із дитиною, приймаючи її в різних станах, навіть тоді, коли очікувалось би вже мати поряд «дорослого союзника», з яким можна говорити на рівних про життя.

Що таке тривога і чи вона завжди шкідлива

Нормальна тривога стимулює: «що я можу зробити, щоб впоратись?». Надмірна — паралізує, викликає нав’язливі думки, страх помилок і відчуття безвиході.

Тривога проявляється як скупчення різних емоцій і думок: хвилювання, відчуття невідомості, страх осуду, страх не впоратись та інші. Водночас тривога проявляється і в тілі. У кожної людини реакція на надлишок тривоги — своя. Це можуть бути:

• тремтіння
• відчуття, ніби “щось відбувається під шкірою”
• складність всидіти на місці, бажання ходити туди-сюди
• постійне переключення між справами без завершення (від 10–30 хвилин до цілого дня)
• стан, коли важко “знайти собі місце”
• відчуття нестачі повітря або утруднене дихання

Тривога також може впливати на:

• сон (важко заснути, часті пробудження)
• сни (наприклад, про подію, яку очікуєш)
• мовлення (хочеться багато говорити або навпаки — мовчати)
• увагу і пам’ять (розсіяність, забудькуватість, речі можуть випадати з рук)

Часто це виглядає як щось нове — те, чого раніше у звичному стані не було. Хороша новина в тому, що цей стан не триває вічно.

Тривога може посилюватись або спадати. І зазвичай це не відбувається “саме по собі” – просто ми не завжди помічаємо, що саме на це вплинуло.

Тому важливо вчитись:

• розуміти, як саме тривога проявляється у вас
• помічати, що її підсилює або зменшує

Що посилює тривогу

Є фактори, які значно підвищують рівень тривоги:

• невизначеність у повсякденному житті
• недосипання
• надмірне навантаження без відпочинку
• вживання стимуляторів (енергетики, нікотин, алкоголь)
• конфлікти, сварки та почуття провини
• самонавіювання
• ізоляція, самотність, сором
• жорстка самокритика та знецінення себе

Також небезпечними є внутрішні переконання на кшталт: «якщо я проявляю емоції — я слабкий». Насправді емоційні реакції — це нормальна відповідь на стрес.

Тривожні стани можуть загострюватись, коли з’являється стрес, коли є природна чи надмірна втома (тобто ввечері), коли порушений зв’язок з реальністю.

Приклад порушення зв’язку з реальністю: “Я загубила зошит, тепер всі будуть думати, що я все гублю і забуваю – і зі мною не будуть дружити”.

Способи допомоги

Підтримка підлітків потребує уваги, чутливості та розуміння.

Насамперед важливо визнавати їхні переживання: не знецінювати тривогу, а допомагати її усвідомлювати і називати. Не менш важливо навчати підлітка помічати себе – як саме проявляється тривога, що її посилює, а що, навпаки, зменшує.

Важливим є і баланс між навантаженням та відпочинком. Життя – це марафон, а не спринт, і вміння розподіляти свої сили є необхідною навичкою. Поряд із цим формується самоспівчуття – здатність бути уважним і добрим до себе, підтримувати себе у складні моменти.

Також варто знижувати тиск «ідеальності», адже помилки є природною частиною розвитку. І, звісно, надзвичайно важливою залишається підтримка дорослих: дім має бути місцем, де підлітка бачать і приймають.

Варто пам’ятати, що рішення не завжди повинні бути швидкими. Підлітковий вік — це час пошуку, помилок і поступового формування себе.

Окремо хочеться підкреслити важливість зупинятися і привласнювати свої маленькі перемоги: визнавати власні здобутки, помічати сили і час, вкладені у щоденні процеси – за день, тиждень, місяць.

Адже доволі часто підлітки говорять про відчуття «втрати часу»: «час пролетів, я нічого не встиг(ла), тільки була п’ятниця — і знову п’ятниця». Це пов’язано з тим, що знецінення дуже природно вплітається в підлітковий вік.

Такі особливості дорослішання як забудькуватість, складність утримувати увагу чи відчуття часу, неуважність до деталей – тобто тимчасові труднощі – можуть сприйматися підлітками як уже сформована частина себе, якої хочеться позбутися. Водночас, якщо згадати себе у стані втоми, часто й дорослим бракує ресурсу навіть на м’якість у словах – з’являються різкі, холодні реакції. Тому бути уважними до себе і співчутливими може здаватися складним або навіть неможливим, але в довгостроковій перспективі це має велику цінність.

Корисною практикою може бути ведення щоденника хороших справ – щодня, навіть найменших. Це допомагає знаходити, за що себе похвалити, і бачити обсяг зробленого.

Також важливо приділяти увагу фізичній активності. Тіло накопичує пережиті почуття і певною мірою «амортизує» життєві ситуації. Через роботу з тілом – рух, спорт – можна поступово повертати собі відчуття впевненості та розслаблення.