Психолог, психотерапевт, психіатр: переадресація та обмеження компетенцій

Визначення психолог, психотерапевт, психіатр

Психолог — це фахівець, який має вищу психологічну освіту і вивчає поведінку, мислення, емоції та психічні процеси людини. Робота психолога полягає в дослідженні внутрішнього світу психічно здорової людини та її взаємозв’язку з оточенням, а також у створенні умов, за яких клієнт може краще зрозуміти себе, знайти причини своїх проблем і самостійно прийняти вірні рішення для їх подолання, щоб покращити якість життя.

Ключові завдання психолога:

• Консультування: проведення індивідуальних або групових сесій для допомоги клієнтам у вирішенні емоційних, поведінкових чи міжособистісних проблем.
• Корекційна робота: застосування різних методів і технік для усунення або зниження негативних наслідків психологічних труднощів і небажаної поведінки.
• Просвітницька діяльність: проведення тренінгів, семінарів, лекцій з метою підвищення психологічної грамотності та профілактики.
• Діагностика: проведення тестування та використання психодіагностичних інструментаріїв для оцінки психічного стану, інтелекту, особистісних особливостей чи мотивації.

Психотерапевт — це фахівець, який має вищу психологічну або медичну освіту та поглиблену освіту в конкретному терапевтичному напрямку і працює зі складнішими
психічними розладами.

В Україні психотерапевти можуть використовувати різноманітні терапевтичні підходи, такі як: когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-терапія, психоаналіз, екзистенційна терапія тощо. Для цього необхідно пройти спеціалізоване навчання та отримати сертифікат/акредитацію з психотерапії у певному методі, кожен з яких вимагає проходження відповідного довгострокового навчання, тривалістю чотири п’ять років.

Психотерапія зазвичай зосереджена на конкретних проблемах, має чітку мету, структуру, доказові протоколи (залежно від методу), є більш глибинною та довгостроковою. Психотерапевти (за виключенням тих, які закінчили медичний університет і пройшли лікарську спеціалізацію) також не мають права призначати медикаментозне лікування.

Психіатр — це лікар, який має освіту медичного університету, інтернатуру або ординатуру за спеціалізацією «Психіатрія».

Після завершення навчання психіатр має право діагностувати психічні розлади (встановлювати діагноз), призначати медикаментозне лікування, виписувати рецепти, скеровувати
у разі потреби до психолога чи психотерапевта. Психіатр також може пройти додаткове довгострокове спеціалізоване навчання в певному методі психотерапії, і тоді може використовувати для корекції стану і ліки, і терапію.

Що може робити, в межах своїх компетенцій, психолог в закладах освіти, медичних установах, соціальних центрах

• Обстеження. Хороше обстеження з використанням скринінгових методик і опитувальників, які дають можливість подальшого моніторингу стану. Це можуть бути опитувальники депресії і тривоги, травматичного досвіду тощо.

• Психоедукацію. Пояснення людською мовою доказових речей. Ми пояснюємо нашим клієнтам, що і як відбувається в психіці на рівні думок, емоцій і тіла.

• Нормалізацію симптомів. Ми кажемо клієнтам: «Те, що з вами відбувається — це нормальна реакція на ваш досвід. Нормальна реакція на ненормальні події».

• Нормалізацію травматичного досвіду. Пояснення динаміки опрацювання, та важливості стабілізації і роботи з ресурсами.

• Створювати терапевтичний стосунок і сетинг. Ми даємо приклад якісної психологічної роботи і додаємо сміливість людині йти далі в психотерапію, якщо це потрібно. Адже
коли клієнт отримує перший досвід і розуміє, що зміни не завжди приємні, він може розраховувати на підтримку та адекватність спеціаліста — психолога, який пояснює, що
робить, озвучує всі свої інтервенції та втручання. Це дає клієнту віру в те, що йому не обов’язково залишатися на самоті і терпіти.

• Залучати соціальну підтримку. Інколи ми пропонуємо нашим клієнтам провести окрему сесію для їхніх близьких, щоб пояснити, як це працює. Ми кажемо, що частина розмови
з рідними також є дуже дієвою. Коли рідні розуміють, що відбувається з їхніми близькими, які зазнали травматичних подій, — це часто дає значне полегшення в стосунках.

• Навчати технік самодопомоги для емоційної стабілізації і менеджменту симптомів дисрегуляції.

• Працювати з ресурсами. Вчимо та допомагаємо додавати в життя звички, що розширюють вікно толерантності: регулювання сну, харчових звичок, фізичної активності,
емоційної стабілізації, стишення.

• Підтримувати і супроводжувати у вирішенні актуальних проблем, інформувати про можливості звернення в державні служби і громадські організації.

• Створювати простір для відновлення. Іноді, і це не таємниця, зустріч із психологом стає тією єдиною годиною на день, яку людина може присвятити собі. Часто це також єдине місце, де клієнт чи клієнтка взагалі може говорити про те, що з ним чи з нею відбувається. У всіх інших ситуаціях треба бути сильними, триматися, справлятися з усім, що
відбувається, і не мати можливості взагалі відрефлексувати, що не так.

• Протидіяти стигматизації і спростовувати міфи про психічне здоров’я ветеранів/ветеранок і загальну «травмованість» суспільства.

Бачите, як багато важливого можна зробити в психологічному консультуванні?

Коли психолог переадресовує до психотерапевта або психіатра?

• Глибокі особистісні проблеми. Якщо клієнт має хронічні проблеми, пов’язані з травмами дитинства, міжособистісними стосунками, самооцінкою, які потребують тривалої та структурованої терапії.

• Стійкі психічні стани. Коли психологічні консультації не приносять бажаного результату, а проблема виявляється стійкою та глибокою: виражені симптоми депресії (за результатами збору анамнезу та тестування), виражене емоційне виснаження, тривога, панічний розлад, маніакальні стани.
• Запит на конкретну терапевтичну методику. Деякі клієнти можуть шукати певний вид терапії (наприклад, КПТ для боротьби з тривогою), що виходить за межі компетенцій
психолога-консультанта.
• Суїцидальні думки або наміри.
• Виражені дисфункційні способи регуляції емоцій (алкоголь, селфхарм, адреналінові залежності).
• Емоційна дестабілізація, психотичний розлад.
• Низька толерантність до емоційного дистресу.
• Коли зробили стабілізацію і роботу з ресурсами та підійшли до етапу опрацювання травми.

В яких випадках психотерапевт скеровує до психіатра?

• Якщо є потреба встановити діагноз і призначити медикаментозне лікування.

• Якщо психотерапія не дає результатів, і терапевт припускає, що проблема має біологічну або хімічну основу. Медикаменти, призначені психіатром, можуть стабілізувати
стан клієнта, що зробить психотерапію ефективнішою.

• Якщо підозрює у клієнта психотичний стан: порушення мислення — висловлює маячні ідеї; розлади сприйняття — розповідає про наявність «голосів» і т.д.

• Якщо у пацієнта є виражені когнітивні порушення на тлі органічного ураження головного мозку, що утруднюють психотерапевтичну роботу.

Випадки коли психолог/психотерапевт має скеровувати клієнта у невідкладному порядку:

• якщо клієнт висловлює реальні наміри щодо небезпечних дій щодо себе чи погрожує завдати їх оточуючим на тлі психотичного стану;

• якщо у клієнта важкий рівень депресії і він не здатний себе обслуговувати через психічний стан (відмовляється від їжі тривалий час, не спить кілька днів поспіль).

Такі стани є загостренням тяжких психічних розладів, які часто потребують термінової госпіталізації у стаціонарне психіатричне відділення.

На етапі загострення будь-яка психотерапевтична робота буде неефективною, а її продовження може нести загрозу безпеці психотерапевта.

Психолог, психотерапевт скеровує до невролога при наявних симптомах:

• неконтрольовані рухи або тики;
• специфічні зміни в мовленні або координації;
• симптоми, що з’явилися після травм голови;
• проблеми з пам’яттю та концентрацією;
• головні болі.

Коли ми говоримо про роботу з людьми, які зазнали травми від війни, і працюємо з ветеранами та ветеранками, що мають досвід бойових дій, необхідно враховувати, що деякі симптоми, які виглядають як психологічні (наприклад, проблеми з пам’яттю, концентрацією чи змінами настрою), можуть бути наслідком неврологічних захворювань — таких як: черепно-мозкові травми, акубаротравми, а також інсульт, розсіяний склероз або дегенеративні захворювання. У таких випадках робота психолога є допоміжною, але не основною.

Резюмуємо. Важливі аспекти переадресації

Етика та відповідальність

Правильна переадресація — це ознака професіоналізму та етична відповідальність психолога. Ми визнаємо свої обмеження і дбаємо про те, щоб клієнт отримав допомогу саме від того фахівця, який може бути найефективнішим.

Комунікація

Психолог повинен чітко пояснити клієнту причину переадресації, розвіяти його страхи щодо візиту до іншого лікаря та підтримати його на цьому етапі.

Співпраця

Ідеальна модель — це співпраця психолога, психотерапевта, психіатра та невролога. Часто клієнт працює одночасно з декількома спеціалістами, що дозволяє забезпечити комплексний підхід до лікування.