Визначені та невизначені втрати під час війни. Чому різниця між ними важлива?

Втрата не завжди про смерть

Втрата – це кожна ситуація, коли ми змушені прощатися з чимось цінним і дорогим серцю: людиною, роллю, звичним життям, відчуттям безпеки, майбутнім, яке планувалося. Під час війни втрати є масовими і різноманітними. І не всі з них суспільство визнає однаково.

Визначена втрата

Визначена втрата – це «традиційна втрата», яку суспільство визнає і яка має чіткі межі.

Це може бути загибель близької людини, втрата здоров’я чи поранення, зруйнований дім або той, що залишився на окупованій території, вимушений переїзд у невідомість.

Це втрати, які мають ім’я, форму та докази – те, що можна підтвердити документом чи побачити на власні очі. Є ритуали прощання, є слова співчуття, є спільне знання про те, що вам зараз дуже важко. Ви не наодинці зі своїм горем.

Про те, як підтримати людину, яка проживає втрату – читайте у статті «Як підтримати людину, яка проживає втрату»

Невизначена втрата

Невизначена втрата – це втрата без чіткої межі. На відміну від визначеної, вона не має підтвердження і не має точки завершення. Людина перебуває у стані невідомості – і саме ця невідомість робить горювання особливо складним.

Існують два типи невизначеної втрати:

• людина фізично відсутня, але її доля невідома – зниклі безвісти, полонені;
• людина фізично поруч, але психологічно недосяжна – через травму, хворобу, залежності, депресію, ЧМТ, ПТСР або інші наслідки пережитого.

Про підтримку рідних безвісти зниклих – читайте у статті «Як підтримати рідних безвісти зниклих»

Чому невизначена втрата така складна?

Тому що немає точки завершення. Немає підтвердження. Немає ритуалів прощання. Немає дозволу горювати. Людина залишається у стані між надією і відчаєм – іноді роками.

Це називають «замороженим горем»: процес горювання не може завершитися, бо ситуація не має однозначної відповіді.

Невизначена втрата під час війни може виглядати по-різному:

• очікування звісток про людину, доля якої невідома;
• повернення партнера, який змінився настільки, що стосунок потребує відбудови;
• розлука з дітьми або близькими через евакуацію чи переміщення;
• зміна ролей у сім’ї через тривалу службу одного з партнерів;
• втрата звичного образу себе – у тих, хто повернувся з війни.

«Незручність» невизначеної втрати

Підтримка та реакція на невизначену втрату не має соціального сценарію. Суспільство не знає, як на неї реагувати – і часто не реагує зовсім або несвідомо знецінює. Людина переживає реальне горе, але не отримує визнання, що це горе. А без визнання з’являється додатковий тиск: відчуття, що твій біль недостатньо «обґрунтований», щоб його проживати.

Як жити поруч із невизначеністю

У ситуації невизначеної втрати психіка часто намагається знайти чітку відповідь або завершення. Але саме невизначеність робить це неможливим. Тому важливим кроком стає не пошук остаточної відповіді, а усвідомлення самого досвіду втрати. Йдеться про здатність назвати свій стан, визнати суперечливі почуття та поступово навчатися жити поруч із невизначеністю, яка може тривати довгий час.

Що може допомогти

• визнати, що втрата реальна – навіть без офіційного підтвердження;
• дозволити собі відчувати амбівалентність – надія і біль можуть існувати одночасно;
• не чекати «правильного моменту» для того, щоб звернутися по підтримку;
• спиратися на спільноту людей зі схожим досвідом – це може зменшити відчуття ізоляції і дозволить говорити про біль, не боячись бути неприємним і «засмучуючим».

Обидва досвіди потребують уваги

Війна несе в собі різні втрати – як визначені, так і невизначені. Обидва досвіди можуть бути глибоко болісними і потребують уваги та підтримки. 

Розуміння природи втрати допомагає краще пояснити власні реакції, зменшити відчуття безсилля, провини та сорому, пов’язані з неможливістю вплинути на ситуацію.