Вікарна травма. Як досвід іншої людини може впливати на нас

Не обов’язково пережити травму особисто

Не обов’язково пережити травматичну подію особисто, щоб вона почала впливати на психіку. Іноді достатньо регулярно бути поруч із чужим болем – чути історії, бачити наслідки, проживати це емоційно разом з іншими.

Це явище називають вікарною травмою або травмою свідка. Це ціна нашої людяності: ми настільки глибоко співпереживаємо, що чужий досвід відлунюється в нас самих.

Спочатку цей термін використовували переважно для фахівців, які працюють в кризових ситуаціях: медиків, психологів, рятувальників, волонтерів, журналістів. Проте сьогодні, в часи війни, цей досвід став спільним для багатьох. Люди стають свідками трагедій через новини, кадри у стрічці соцмереж або розповіді близьких.

Чому це відбувається

В основі цього стану лежить наша здатність до співпереживання. Завдяки емпатії ми можемо відчувати стан іншого, ніби частково проживаючи його разом з нею. Наш мозок влаштований так, що він може давати емоційну та фізичну відповідь на побачене чи почуте, навіть якщо ми не були в епіцентрі подій самі.

Як це проявляється

Коли ми довго вбираємо в себе чужий біль, наша внутрішня система захисту втомлюється. Ви можете помітити:

• постійну тривогу та напруження, яке важко відпустити;
• тривожний сон або думки про побачене, що не дають спокою;
• відчуття глибокого емоційного виснаження;
• труднощі з тим, щоб повернутися до звичних справ і відчути радість у дрібницях.

Травма свідка може похитнути наше відчуття безпеки та віру у справедливість. Світ може почати здаватися небезпечним місцем, а власні зусилля – марними. Це момент, коли ми втрачаємо внутрішню опору і потребуємо часу, щоб нагадати собі про сенси та світло, яке все ще існує.

Вікарна травма і втома від співчуття – у чому різниця?

Втома від співчуття – це виснаження від того, що ми віддаємо занадто багато турботи іншим, забуваючи про себе. Травма свідка – це коли чужа трагічна історія змінює наш погляд на світ, сприйняття себе і безпеку.

Ці стани часто переплітаються, і це – природна реакція здорової психіки на ненормальну кількість болю навколо. Визнання свого стану – це перший і найважливіший крок до відновлення власної стійкості.

Про те, як хронічний стрес впливає на стан – читайте у статті Фонова напруга і хронічна втома

Що може допомагати

• обмежувати кількість новин і важкого контенту протягом дня, особливо перед сном;
• помічати, коли інформації стає забагато, і свідомо робити паузу;
• повертати себе в реальність через прості дії: рух, побутові справи, контакт із тілом;
• звертатися по професійну підтримку, якщо напруга не зменшується.

Бути поруч із чужим досвідом – важливо. Водночас важливо зберігати власні межі і ресурс.