Я не співпереживаю чужому горю як раніше. Що зі мною не так?
Іноді ми помічаємо, що емоційний відгук може зменшуватися на те, що раніше сильно зачіпало, а співпереживати чужому болю стає складніше. Таке може траплятися на тлі тривалого стресу та емоційного навантаження. Це не обов’язково означає, що ми стали менш чуйними. Про те, що таке втома від співчуття і як її помічати – читайте в матеріалі.
Відповідь: з вами не обов’язково «щось не так»
Здатність співпереживати може змінюватися, коли ми тривалий час стикаємося зі стресом, чужим болем або великим емоційним навантаженням.
Що таке втома від співчуття
Втома від співчуття – це стан, пов’язаний із тривалим контактом із чужими стражданнями. Він може проявлятися виснаженням, відстороненістю, роздратуванням або труднощами зі співпереживанням.
Про те, як досвід іншої людини може впливати на нас – читайте у статті «Вікарна травма. Як досвід іншої людини може впливати на нас»
Чи нормально відчувати злість, байдужість, роздратування замість співчуття?
Таке може траплятися на тлі тривалого стресу або виснаження. Це не обов’язково означає, що ви стали менш чуйними. Важливо звернути увагу на свій стан і те, як давно це триває.
Як зрозуміти, що це вже впливає на моє життя та стосунки
Зверніть увагу, якщо ви:
- частіше відчуваєте роздратування чи відстороненість;
- менше хочете спілкуватися;
- відчуваєте, що вам складніше бути поруч із тими, хто потребує підтримки.
Важливо дивитися на зміни загалом, а не на одну окрему реакцію.
Що можна зробити, щоб не виснажуватися від постійного співпереживання
Почніть із власного стану. Помічайте ознаки виснаження, робіть перерви після складної взаємодії та розподіляйте навантаження. Не обов’язково постійно бути доступним/-ою для інших.
Турбота про інших не скасовує потреби дбати про себе. Якщо виснаження не минає або помітно впливає на ваше життя, можна звернутися по професійну допомогу.
Статті 
