До чого призводить героїзація захисників: про небезпечні стереотипи із добрих намірів

Що таке героїзація?

Але є межа: коли героїзація стає ідеалізацією — ветеранів починають сприймати як всесильних, незламних, беземоційних. Тоді це стає образом, у який людина мусить вписуватися.

Як створюється тиск

«От повернуться хлопці — зроблять тут порядок»
«Героям усе по плечу»
«Справжній чоловік не жаліється»
«Їх треба ставити за приклад»
«Герої не плачуть»
«Герой — значить, нічого не боїться»
«Дивно, що в нього така точка зору — він ж військовий»

Такі стереотипи можуть створювати тиск:

• Очікування самопожертви та надлюдських зусиль
• Зменшення співчуття до труднощів воїнів й ветеранів
• Стигматизація звернення по допомогу
• Надмірна ідеалізація людини, її поглядів, образу та досвіду

Це також про внутрішній конфлікт, з яким стикається людина вже після повернення з війни. Коли на неї чекає цивільне життя, а навколо — очікування: що вона буде «сильною», «незламною», «героєм без слабкостей».

У таких умовах майже не залишається простору для: «мені важко», «я не справляюся», «мені потрібна допомога».

До того ж медіа можуть з добрих намірів стигматизувати захисників і захисниць, створюючи образ героя. А це веде до нерозуміння та відчуження.

Чи є альтернатива героїзації?

Так. Це — визнання того, що захисники і захисниці справді здійснюють сильні, іноді героїчні вчинки. Але водночас — це живі люди, які мають право втомлюватися, переживати труднощі, бути різними. Повага не в тому, щоб ідеалізувати, а в тому, щоб бачити всю людину — і силу, і вразливість.

Важливо памʼятати

Ветерани, ветеранки — це не окрема категорія, це зріз суспільства. Вони — різні люди з різним досвідом, поглядами, характерами. Так, вони приймають сильні рішення і роблять важливі речі. Але це не означає, що існує один «правильний» образ героя, в який мають вписуватись усі.