Робота з дитячим горюванням: клінічна картина, практичні інструменти

Як правило горювання асоціюється з втратою внаслідок загибелі або смерті. Але втрата буває не тільки фізичною, але й психологічною. Коли дитина втрачає фізично одного з батьків, а другий може бути поруч, проте знаходитися у важкому емоційному стані і не здатен взаємодіяти з сином або дочкою так, як це було раніше — це психологічна втрата.

Якщо ж людина відсутня фізично, але присутня психологічно — це невизначена втрата.

Визначена втрата

• Смерть або загибель близької людини
• Зрозумілі рамки: є факт, є початок горювання, є ритуали

Невизначена втрата

• Зникнення безвісти
• Полон (немає контакту, відсутність інформації про стан)
• Коливання між надією і відчаєм, немає чітких ритуалів

При роботі з втратою та невизначеною втратою у дітей можна спостерігати такі прояви:

• Гостра стресова реакція
• Почуття провини
• Порушення поведінки, самоушкоджуюча поведінка,суїцідальні думки
• Розлад адаптації
• Дезорганізована прив’язаність
• Пролонговане горе/ускладнене горювання
• Депресивні розлади
• Тривожні розлади
• Психічне оніміння (дисоціативні симптоми)
• Інтрузивні симптоми: навʼязливі думки, флешбеки, тривожні сни
• Гіперзбудження
• Панічні атаки
• Комульсивні дії (ОКР)
• ПТСР дитячого віку

Для фахівців з психічного здоров’я робота з дитячим горюванням вимагає особливої уважності і внутрішньої витримки. Це процес, у якому немає швидких рішень, а емоційний біль не піддається прискоренню. Найбільший виклик виникає тоді, коли втрата залишається невизначеною — без підтвердження, без завершення і можливості попрощатися.

Невизначена втрата є особливо виснажливою, адже психіка перебуває в тривалому напруженні й очікуванні.

У дітей це може проявлятися як:

• Порушення відчуття безпеки
• Порушення стабільності ролей у сім’ї
• Реакції на стан батька/матері/опікунів
• Дезорганізація прив’язаності. Внутрішній розрив між любов’ю і страхом втратити опору
• Складність говорити про свої переживання, щоб не “ранити” дорослого

Клінічна картина у дітей з досвідом втрати та невизначеної втрати

Емоційні симптоми

• тривога
• страх
• смуток
• гнів
• безпорадність
• панічні реакції

Поведінкові

• гнів
• агресія
• відмова від активностей
• ізоляція
• занадто “правильність”
• самопошкодження
• регрес, втрата раніше сформованих навичок

Когнітивні

• нав’язливі думки
• розгубленість
• труднощі з навчанням
• катастрофізація

Тілесні

• соматичні болі
• астенія
• порушення апетиту, сну
• тики

Значущим є вплив стану батьків чи опікунів, адже дитина ніби сканує дорослого. Якщо дорослий у стані виснаження, паніки, дисоціації — дитина зчитує це і може повторювати.
Мовчання в родині сприяє тому, що уявні тривожні фантазії і невизначеність зростають, дитина може відчувати себе відкинутою або відчувати провину. Важливо, щоб в родині пояснювали, що відбуваєтся відповідно до вікових особливостей.

Батькам чи опікунам необхідно усвідомлювати, що їх турбота про власний стан є опорою для дітей. Адже діти реагують не тільки на факт втрати, але й на атмосферу у родині.

Для того, щоб прожити травматичну подію, дитині потрібні:

• дорослий, який витримує її емоції
• можливість висловлювати почуття
• передбачуваність
• контакт і підтримка

Родини безвісти зниклих та військовополонених часто зависають у часі, заморожують своє життя. Все організовується навколо очікування. Переїзди, переходи до іншої школи, вступ до гуртка дитини часто відкладаються, адже рідні не наважуються на ці кроки доки не повернувся той, на кого очікують.

Трапляється, що хтось з родини приймає рішення жити далі, а хтось продовжувати очікувати. Через це родинні зв’язки можуть віддалятися, що також впливає на стан дитини.

Звернути увагу потрібно і на атмосферу у колективі, де перебуває дитина. Часто однокласники приносять з дому в школу фрази на кшталт “скільки вам заплатили за нього?”, “тобі пощастило, в тебе є пільги”, тощо. Водночас слова псевдопідтримки “бідненький”, “як тобі не пощастило”, можуть інвалідизувати дитину і підсилити безпорадність та вразливість.

Для сімей безвісти зниклих та військовополонених розповсюдженим є сподівання, що все завершиться, все буде як раніше, коли близька людина повернеться. Проте як казала Полін Босс (авторка терміну “невизначеної втрати”): “завершення — це міф”. І наша мета навчити жити з цією невизначеністю.

Більшість захисників і захисниць, які мають досвід полону, пережили катування. І діти можуть говорити, що тато або мама після повернення вже не такі, як раніше. Важливо підготувати дитину до того, що близькій людині потрібен час на фізичне та психологічне відновлення.

Батько або мати можуть повернутися також з фізичними втратами: ампутації, ураження зору\слуху, порушення опорно-рухового апарату, мати наслідки мінно-вибухових травм мозку. І тоді родина зіштовхується з новими викликами: догляд, адаптація, психологічне навантаження. Ролі батьків змінюються, дитина може відходити у тінь, або перебирати на себе функції дорослого. Часто увага до емоційних потреб дитини знижується, бо всі ресурси спрямовані на відновлення після травми батька або мами.

Практичні інструменти, які можна використовувати в роботі з дітьми, які проживають втрату

Казкотерапія

Вигадування історій, в яких головний герой долає страхи та життєві перешкоди (через образи казкових героїв, тварин). Мета: підтримати у проживанні складних емоцій, зниження тривоги, формування відчуття контролю

Важливо:

• допомогти дитині наділити героя ресурсами (друзі, внутрішня сила, чарівні предмети)
• дослідити, як герой справляється з страхом, сумом, невизначеністю
• не нав’язувати “щасливий фінал”, а дозволити історії розгортатися природно

Скринька емоцій

Створення коробки/папки, куди дитина складає малюнки своїх емоцій. Можна обговорювати, що саме там зберігається. Мета: навчити розпізнаванню та контейнуванню емоцій

Це допомагає:

• структурувати внутрішній досвід
• зменшити інтенсивність емоцій через винесення їх зсередини назовні
• сформувати навичку саморегуляції

Мій невидимий рюкзак

Вправа, де підліток пише, що тягне щодня і що хотів би вийняти. Мета: усвідомлення внутрішнього навантаження і робота з ним

Хід вправи:

• підліток малює, що саме лежить в його рюкзаку (страхи, думки, спогади, провина, злість)
• визначає, що з цього є надважким і що хотілося б вийняти
• можна додатково дослідити, що могло б полегшити цей рюкзак

Карта підтримки

Намалювати карту, зобразивши тих, до кого можна звернутися за підтримкою. Мета: відновлення відчуття підтримки та доступу до допомоги

Важливі елементи:

• хто поруч (родина, друзі, вчителі, психолог)
• хто доступний у складні моменти
• хто або що дає відчуття спокою (місце, діяльність, улюблена річ)

Коробка пам’яті

Можна складати речі, листи, малюнки, фотографії. Мета: збереження зв’язку з близькими, м’яка інтеграція втрати

Важливо:

• не примушувати до створення, якщо дитина не готова
• дозволяти повертатися до коробки у власному темпі
• при невизначеній втраті — фокусування на зв’язку, а не на прощанні

Горювання у дітей — тема, до роботи з якою можуть бути готові не всі фахівці з психічного здоров’я. І тут важливо розуміти межі своєї компетенції і своїх можливостей. Звертати увагу на власні ресурси та вміти визначити, коли необхідно перескерувати. Адже головний принцип нашої роботи — “не нашкодь”, а скерування — не відмова, а частина відповідального процесу.