Як підтримувати людину, якщо вона не готова говорити про свій досвід

Люди по-різному ставляться до розмов про пережите

Після складного або травматичного досвіду люди можуть по-різному ставитися до розмов про пережите. Комусь важливо говорити про те, що сталося. Хтось не готовий до такої розмови зараз. А хтось може не хотіти обговорювати цей досвід взагалі.

Саме тому травмочутлива комунікація не передбачає, що людині обов’язково потрібно розповідати про пережите. Людина має право самостійно вирішувати, чи готова вона говорити, про що саме і в якому обсязі.

Про принципи травмочутливої комунікації – читайте у статті «Травмочутлива комунікація: що це означає на практиці?»

Уточнювальні запитання – не завжди допомога

Бажання зрозуміти, що сталося, є природним. Але багато уточнювальних запитань не завжди є допомогою – особливо якщо людина не готова до такої розмови. У багатьох ситуаціях важливіше спочатку звернути увагу на те, що потрібно людині зараз, а не на деталі того, що з нею сталося.

Запитувати краще, ніж припускати

Ми не можемо наперед знати, яка підтримка буде доречною саме зараз. Можна запитати:

«Чим я можу бути тобі зараз корисним/-ою?»

або

«Ти хочеш поговорити чи тобі зараз більше потрібна практична допомога?»

Це залишає людині можливість самій визначити, що їй потрібно.

Що може допомагати у такій взаємодії

• запитувати, а не припускати;
• не поспішати з порадами чи висновками;
• поважати право людини не відповідати;
• пропонувати підтримку без тиску;
• залишати можливість повернутися до розмови пізніше.

Підтримка може бути не лише емоційною

Іноді людині більше потрібна практична допомога: разом вирішити повсякденне питання, знайти необхідну інформацію, допомогти з організацією справ або зменшити навантаження. Не завжди потрібно знати всю історію людини, щоб бути їй корисним/-ою.

Не існує універсального способу підтримки, який був би доречним для всіх людей. Тому важливо не вирішувати за людину, що їй має допомогти, а залишати їй простір для вибору.